На думку В. Сухомлинського « душа дитини – це душа чутливого музиканта» (Сухомлинський В.О., 1977, Т.3, с.8). Кожен малюк виростає під впливом музики колискової та мелодійності голосу матері. Відчуття музики та ритму притаманне дитині вже з віку немовляти. Але з часом, під впливом різних
обставин, вона втрачає вроджену здібність чути в усьому музику. Повернути дитині цю здатність, навчити описувати свої емоції від почутого, відтворювати свої враження різними мистецькими засобами і покликаний творчий проект «Я малюю музику» (співпраця бібліотекарів та вчителів музики). Слухаючи народні пісні, твори А.Вівальді, Е.Гріга та інших композиторів-класиків,
вихованці других-восьмих класів заглиблювались в океан музики, переповнювалися емоціями, життєрадісністю, добротою. Сприймаючи музичні твори, діти відтворювали свої почуття на папері, вчилися дослухатися до почуттів один одного. Недарма В. Сухомлинський говорив: «Слухаючи разом музику, захоплюючись її красою, вчитель і учень стають ріднішими, ближчими» ( Сухомлинський В.О., 1977, Т.5, с.60). Виховання художнього смаку – неодмінна умова гармонійного розвитку людини. В.Сухомлинський стверджував: «Без музичного виховання не можливий повноцінний розвиток дитини» (Сухомлинський В.О., 1977, Т.5, с. 296). Із багаторічного досвіду
спостережень педагогом було зроблено висновок, що музика пробуджує «…енергію мислення, навіть, у найінертніших дітей…» (Сухомлинський В.О., 1977, Т.5, с.298).
На основі поданих робіт створили презентацію, яку було представлено в Китайській Народній Республіці на міжнародному педагогічному форумі в листопаді 2014 року.